
Ghost jobs: чому компанії публікують вакансії, але не завжди наймають
40% компаній публікували вакансії, за якими не планували нікого наймати, згідно з опитуванням ResumeBuilder. У США тема вже дійшла до законодавців: низка штатів розглядають законопроєкти, які зобов’язують роботодавців вказувати, чи є позиція справді відкритою. У канадській провінції Онтаріо такі норми вже діють.
Водночас дослідницька служба Конгресу США у звіті 2025 року формулює прямо: офіційної статистики щодо масштабу ghost jobs не існує.
То наскільки велика проблема насправді — і чи є вона на українському ринку? Розбираємося, що таке ghost jobs, чому компанії відкривають фантомні вакансії і які сигнали мають насторожити кандидата й рекрутера.
Що таке ghost jobs
Ghost job — це опублікована вакансія, за якою компанія зараз не веде активного найму. Визначення ghost job, яке використовує Congressional Research Service, охоплює онлайн-оголошення про позиції, яких не існує або які роботодавець не планує заповнювати найближчим часом.
Ключове — намір роботодавця. Саме тому масштаб явища складно оцінити ззовні. Кандидат може податися на таку вакансію й не отримати відповіді. Або пройти кілька співбесід і зрештою отримати формальну відмову, хоча насправді компанія нікого на цю позицію не наймає.

«Для мене межа між справжнім наймом і ghost job проста: чи існує реалістичний сценарій, за якого компанія готова найняти людину на цю вакансію зараз або в чітко визначеному горизонті. Я вважаю, що ghost job починається там, де вакансія зовні виглядає як активний найм, кандидат витрачає час, проходить етапи, а всередині компанії вже відомо, що бюджет не погоджений, capacity немає або наймати взагалі ніхто не планує.
Проте я б дуже обережно ставився до будь-якої красивої цифри на кшталт “30% вакансій на ринку фейкові”. Я не бачив методології, яка дозволяла б коректно це порахувати, особливо на українському tech-ринку».
Чому компанії публікують ghost jobs
Якщо кожен найм коштує грошей і часу, чому взагалі з’являються фантомні вакансії? На те є декілька причин.
Превентивний найм і резерв
Компанія прогнозує зростання в наступному кварталі й заздалегідь починає збирати відгуки кандидатів. Позиція реальна, бюджет ще обговорюють, але офер найближчим часом ніхто не зробить.
За даними Greenhouse у будь-якому кварталі 18–22% вакансій на платформі можна віднести до ghost jobs. Одна з причин — компанії залишають оголошення відкритими, щоб не пропустити сильного кандидата, навіть коли активного найму немає.
Пресейл в аутсорсі та аутстафі
Компанія готує пропозицію для клієнта й має показати, що команда під проєкт уже є або її можна швидко зібрати. Тому рекрутинг починається ще до підписання контракту. Якщо угода не відбулася, вакансія залишається в системі, а кандидати, які вже пройшли співбесіди, не отримують нічого.
Заморожування або перегляд бюджету
Позицію відкрили, найм уже стартував, але згодом компанія скоротила план за headcount. Оголошення при цьому знімають не завжди: іноді рішення вважають тимчасовим, а іноді за актуальністю вакансії просто ніхто не стежить.
Дослідження ринку зарплат
Наприклад, компанія хоче зрозуміти, на яку суму сьогодні вийде найняти Senior Go Developer і скільки таких на ринку взагалі. Хантер Нг пояснює, що гранична вартість публікації ще одного оголошення близька до нуля, тож стримувального фактора просто немає.
Внутрішній кандидат і регламент
Рішення вже ухвалене — позицію займе людина зсередини або знайомий тімліда. Проте корпоративна процедура вимагає відкритого конкурсу, і оголошення публікують, відгуки приймають, іноді проводять співбесіди.
Позиція «на всяк випадок»
Компанія ще не впевнена, чи потрібен їй такий спеціаліст. Тому вона публікує вакансію, щоб оцінити відгук ринку: хто подається, з яким досвідом і на яких умовах. І вже після цього вирішує, чи варто взагалі відкривати роль і наймати людину. Рішення про актуальність найму ухвалюється не до публікації, а після неї.
Тестові завдання замість найму
Один із найменш етичних сценаріїв — вакансію публікують, кандидатам розсилають тестові завдання, а отримані рішення використовують у реальному проєкті. Так компанія з великим обсягом роботи й обмеженим бюджетом отримує виконані таски без оплати кандидату.
«Збір майбутнього пайплайну — реальна причина появи ghost jobs. Але я не назвав би це ghost job, якщо компанія прямо говорить: “Зараз позиція не відкрита, але через два місяці плануємо найм і хочемо познайомитися”.
Market research за допомогою проведення співбесід теж іноді трапляється. Особливо, коли компанія заходить у нову функцію й сама ще погано розуміє й профіль кандидата, й compensation range. На мій погляд, використовувати для цього людей, які думають, що проходять реальний hiring process — вже неетична практика.
Історія з внутрішнім кандидатом теж реальна, особливо в компаніях або країнах, де політика чи законодавство вимагають публічного конкурсу. Але для українського tech це точно не причина, яку я поставив би в топ.
А от популярна історія “компанії масово публікують фіктивні вакансії, щоб інвестори думали, що вони ростуть” для мене звучить значно більше як медійний сюжет, ніж як системна практика. Я не кажу, що цього ніколи не буває, але особисто не бачив, щоб серйозний інвестор оцінював бізнес за кількістю вакансій на LinkedIn».
Віталій Максимюк, TA Team Lead у Futurra GroupЧому ghost jobs — це частіше збіг обставин, ніж задум
Важливий нюанс: часто вакансії-привиди не задумуються як такі. Спочатку компанія справді планує найм: має погоджену або принаймні обговорювану потребу, а рекрутер шукає кандидата. Вакансія стає ghost job уже в процесі — коли всередині компанії обставини змінюються, а зовні оголошення й далі виглядає як активний найм.
«Навмисно фіктивних вакансій, думаю, на ринку небагато.Інша справа, що між “ми відкрили вакансію” і “ми реально готові сьогодні зробити офер” є величезна сіра зона. Погано керованих, напівзаморожених або відкритих без достатньої внутрішньої визначеності — значно більше.
Усе це через велику кількість потенційних форс-мажорів: бюджет можуть переглядати, hiring-менеджер — сам не розуміти, кого хоче в команду, headcount — заморозити через два тижні. Компанія може місяць проводити інтерв’ю, а потім вирішити взагалі не формувати цю роль. З боку кандидата все це іноді виглядає як ghost job, хоча на старті вакансія була абсолютно реальною.
Для мене ghost jobs — це менше проблема певного типу компаній і більше — якості hiring governance. Чим більший розрив між бізнесом, hiring менеджером і рекрутингом, тим більше шансів, що кандидат проходитиме процес на вакансію, доля якої фактично вже невизначена».
Віталій Максимюк, TA Team Lead у Futurra GroupТипові моменти, коли це стається:
- Вимоги замовника виявляються нереалістичними. Профіль склали під ідеального кандидата, але на ринку таких фахівців одиниці — або вони не готові працювати за запропонований бюджет.
- Бюджет переоцінений. Вилку зарплат визначали за орієнтирами, які вже застаріли, або без урахування конкуренції за цей профіль. Очікування кандидатів відповідного рівня просто не входять у діапазон.
- Hiring-менеджер не має часу на найм. Позиція потрібна, але людина, яка має проводити технічні співбесіди й ухвалювати рішення, завантажена основною роботою.
- Менеджер сам не визначився з профілем. Розуміння, кого шукають, змінюється від співбесіди до співбесіди: після одного кандидата вимоги зміщуються в бік архітектури, після іншого — в бік продуктового мислення. Для кандидата це виглядає як непослідовність, а всередині компанії може сприйматися як пошук кращого рішення.
- Бізнес-рішення змінилося. Пріоритети команди зсунулися, а проєкт відклали. Рекрутинг за інерцією працює ще якийсь час.
Як ghost job відрізняється від складної вакансії
Найпоширеніша помилка в цій темі — вважати, що довго відкрита вакансія автоматично примарна. Саме на цьому припущенні побудовані деякі гучні оцінки: підрахунок, за яким близько чверті оголошень на LinkedIn — ghost jobs, зроблений просто через те, що вони були опублікувані понад 30 днів. Такий метод вимірює швидкість найму, а не сам намір.
Друга помилка — вважати, що ghost job обов’язково означає повну тишу з боку компанії. Насправді компанія цілком може вести процес ретельно: відповідати на відгуки, проводити скринінг, технічну співбесіду, зустріч із тімлідом, давати фідбек після кожного етапу. І не найняти нікого — бо рішення наймати не було зі старту або було ухвалене на користь внутрішнього кандидата ще до публікації.
З погляду кандидата такий процес нічим не відрізняється від справжнього аж до фінального етапу. І це робить його дорожчим за просте мовчання: людина витрачає тижні, готується до інтерв’ю, іноді виконує тестове, відмовляється від інших процесів.
Тому вимірювати ghost job за наявністю активності рекрутера не вийде. Різниця — у результаті: чи готова компанія зробити офер релевантному кандидату сьогодні, чи не готова за жодних умов.
До того ж, частина ролей вимагає більше часу на пошук тіммейта, ніж медіанний time-to-fill. Найчастіше йдеться про senior- і management-позиції, рідкісний стек, вимогу досвіду в специфічному домені або гібридну роль.
Які сигнали мають насторожити кандидата й рекрутера
Ghost job буває складно відрізнити від дійсної вакансії — не лише кандидату, а й тим, хто бере участь у наймі. Проте є кілька ознак, які можуть вказувати, що перед вами саме така позиція.
Нечіткі строки найму
На запитання «Коли плануєте вихід кандидата?» немає відповіді — ані конкретної дати, ані місяця, ані хоча б орієнтира на кшталт «до кінця кварталу». Натомість звучить: «Як знайдемо потрібну людину» або «Залежить від процесу». Реальна вакансія зазвичай прив’язана до конкретної потреби: старту проєкту, термінової заміни спеціаліста, погодженого бюджету на певний період. Якщо такої прив’язки немає, можливо, йдеться про кадровий резерв або позицію, щодо якої компанія ще не ухвалила остаточного рішення.
Якщо навіть hiring-менеджер не може назвати орієнтовні строки виходу кандидата, це сигнал спершу уточнити, чи компанія справді готова наймати зараз. Формулювання «набираємо в резерв, вихід орієнтовно восени» прибирає зайві суперечності.
Немає інформації про команду й завдання
Опис вакансії настільки загальний, що під нього підходить майже будь-який фахівець із потрібним стеком. Незрозуміло, якою буде команда, хто менеджер і за що саме відповідатиме людина на цій ролі.
На співбесіді конкретики не додається: рекрутер не може сказати, скільки людей у команді, чи це нова позиція, чи заміна. Іноді такі питання відкладають «до технічного етапу», але й там відповіді не з’являються.
Причина може бути цілком буденною: вакансію склали за шаблоном, а рекрутер ще не отримав усіх деталей. Але якщо конкретики немає на жодному етапі, це вже сигнал насторожитися.
Постійне перенесення етапів
Співбесіду переносять раз, потім ще раз, а між етапами минають тижні. Щоразу є окреме пояснення: відпустка, зайнятість тімліда, реліз. Одне-два перенесення — звичайна робоча ситуація. Але якщо етапи систематично відкладають на два-три тижні, це може свідчити, що найм усередині компанії не має пріоритету. Особливо якщо йдеться про позицію, яку зазвичай закривають значно швидше.
Оголошення перевідкривається циклічно
Одна й та сама вакансія з’являється знову й знову — наприклад, щомісяця, з тим самим описом і вимогами. Іноді оголошення знімають, а за кілька днів або тиждень публікують повторно. Це не обов’язково означає ghost job: компанія справді може довго не знаходити потрібного кандидата. Але якщо вакансія місяцями повертається без жодних змін, варто насторожитися. Можливо, оголошення оновлюється автоматично або компанія підтримує його активним, хоча реального наміру наймати зараз уже немає.
Результат тестового завдання можна використати на цьому проєкті
Обсяг на кілька днів, робота з фрагментом справжньої кодової бази, завдання зі специфіки конкретного продукту замість абстрактної. Це не обов’язково зловживання — частина компаній свідомо дає наближені до реальних задачі, бо вони показовіші. Але поєднання «велике тестове + немає строків + немає конкретики про команду» вже складається в сумнівну картину.
Немає жодної реакції на відгуки
Мовчання може мати багато пояснень: рекрутер отримав забагато відгуків і ще не встиг їх переглянути, змінився відповідальний за вакансію або резюме автоматично не пройшло первинний відбір. Саме по собі воно ще не означає, що вакансія примарна. Але якщо через тиждень-два немає відповіді навіть після фоллоу-апу, а повторна заявка через інший канал чи пряме повідомлення рекрутеру нічого не змінюють, навряд чи варто й далі витрачати час на цю позицію.
«Червоні прапорці для кандидата у вакансії — це коли рекрутер не може нормально пояснити, чому відкрили позицію, кому вона репортить, що людина має зробити в перші місяці, скільки людей планують найняти і який timeline рішення. Ще примітніше, коли відповіді на ці запитання змінюються між етапами: рекрутер каже одну інформацію, hiring-менеджер — іншу.
Для рекрутера сигнал ще простіший: якщо hiring manager або бізнес не може відповісти на питання “що має статися, щоб ми зробили кандидату офер?”, я б узагалі не поспішав запускати вакансію. Бо іноді проблема не в злому намірі, а компанія просто запускає рекрутинг процес раніше, ніж прийняла бізнесове рішення».
Віталій Максимюк, TA Team Lead у Futurra GroupGhost jobs — не привід сприймати кожну відмову як оцінку власної професійності. Частина наймів завершується нічим із причин, на які кандидат не впливає: компанія заморозила бюджет, hiring-менеджер не має часу на співбесіди або бізнес змінив пріоритети. Так само й рекрутер, у якого вакансія місяцями не рухається, не обов’язково веде примарний найм. Часто він просто працює з позицією, щодо якої всередині компанії ще немає остаточного рішення.
Проблема починається тоді, коли цього ніхто не проговорює, а вакансія зовні продовжує виглядати як активний найм. Тому найкраще, що можуть зробити обидві сторони, — ставити прямі запитання. Кандидату — про строки і очікування від спеціаліста. Рекрутеру — про те, що саме має статися всередині компанії, щоб кандидату можна було зробити офер.
Наскільки корисним був цей пост?
Click on a star to rate it!
Середній рейтинг 5 / 5. Кількість голосів: 17
Оцінок поки немає! Будьте першим, хто оцінить цю публікацію.



